Мене криє по повній, сьогодні була остання крапля. Я не можу тут знаходитись у цій їбаній хаті, завжди я роблю все не так і навіть виховую свою дитину. Мене бісить що всі намагаються влізти в виховання нашого сина. Зірвалася сьогодні бо це вже пізда повна. В нас дуже багато складних моментів у особистому житті, я іноді думаю що нам пороблено. Як тільки в нас все добре и з'являюится гроші трапляється якась лють, хтось хворіє, аварія, борги і ще багато чого трапилось. А саме веселе те що ми завжди всім допомагали фінансово а самі залишилися ні з чим і ще ми самі хуйові, невдалий вклад чи як ще це назвати. Я розумію що є ті до кого відносяться набагато гірше, але я з самого початку як з'явилася у цій родині викладалася як могла, бо батьки то святе і мої і його. Зараз мої мене клюють за зовнішність прекрасно знаючи що до війни я лікувалася, а після 24 ми залишилися без роботи і фінансів і я повернулась до попереднього стану, знов повернулась вага і ще купа проблем. Його батьками просто все одно на нас, ми не такі піздаті як молодший з невісткою. Хоча ні, до мене добре відносилися після народження дитини деякий час, а потім всі почали на мене тиснути, то памперси взяла дорожче ніж вони бачили, то я не так качаю, то не так мию, дай мені дай я. Пам'ятаю як сиділа цілу годину на лавці з памперсами в руках і плакала, потім написала все що я думаю бо не могла розмовляти і вимкнула телефон. Тоді було погано а зараз я просто не бачу майбутнього. Ми навіки залишимось у цьому лайні? Я не можу бути такою безпардонною і нахабною як вони, мені важко спілкуватись з ними, це страшні і важкі люди.