Заснула з поганим настроєм і прокинулась з ним же під їбану повітряну тривогу…
Ми вчора посварились із-за якоїсь незрозумілої фігні, хотіли посидіти і норм поспілкуватись але це все пішло кудись не туди. Я ненавиджу те що ми зараз проводимо дуже мало часу разом. В мене відчуття що знов все в нашому житті стає складно, тільки декілька місяців тому все стало краще і знов повернулись хвороби, зламана техніка та труднощі. Складний період який ми переживем, треба працювати заради нашого майбутнього та насолоджуватись тим малим проміжком часу ввечері, який ми можем провести тільки вдвох.
Кожен день кажу сама собі, що похуй на всіх оточуючих, родичів, та на все що робиться навкруги, є тільки ми троє і інші люди та їх думки нам не потрібні… та кожен раз все одно психую та нервую. Мені важко підлаштовуватись під все це лайно, але я зможу.